Псальма 57
Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905
Огляд розділу
Псалом 57 шукає притулку під крилами, поки небезпека минає й переслідувачі готують пастки. Непохитне серце пробуджує арфу, ліру й сам світанок, розширюючи приватну молитву в печері до хвали серед народів.
ПритулокНепохитне серцеХвалаМилосердя
1Проводиреві хора: „Не пропадеш.‟ Давидова памятна пісня, коли втїкав від Саула до печери. Помилуй мене, Боже, помилуй! Бо до тебе прибігає душа моя, і я сховаюсь під тїнню крил твоїх, поки перейде погибіль.
2До Бога Всевишнього кличу, до Бога, що дає менї долю.
3Пішли з неба і спаси мене; осороми того, хто наважив на мене. Пішли, Боже, ласку твою і правду.
4Душа моя між левами: я лежу між людьми, огнем палающими, між синами людськими, котрих зуби — ратища і стріли, а язик їх меч гострий.
5Прослався, Боже, висше неба; по всїй землї слава твоя!
6Приготовили сїтку стопам моїм, похилилась душа моя; викопали яму передо мною, самі впали як раз до неї.
7Підкріпилось моє серце, Боже, серце моє підкріпилось! Заграю і засьпіваю псальми.
8Пробудися, славо моя! Пробудїтесь, гуслі і псалтиря! Розбуджу я зорю ранню.
9Буду прославляти тебе, Господи, між людьми; буду сьпівати тобі між народами.
10Бо звеличилась милість твоя до небес, і під облаки правда твоя.
11Прослався, Боже, висше неба! По всїй землї нехай буде слава твоя!
Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 — Public Domain. Where these translations come from.