Псальма 56
Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905
Огляд розділу
Псалом 56 говорить з полону серед ворожих филистимлян, де вороги спостерігають і перекручують слова. Страх визнається, а не заперечується, сльози пам'ятаються, і довіра зростає в упевненість, що людські загрози зрештою не переможуть.
СтрахДовіраСльозиВизволення
1Проводиреві хора: після „Голубка з далеких дубравин‟; памятна пісня Давидова, як Филистії зловили його в Гетї. Помилуй мене, Боже, бо розлютився на мене чоловік; день в день нападає на мене, і доскуляє менї.
2Вороги мої цїлий день лютують; багато бо їх наступає на мене, розбуявшись.
3В день страху мого я вповаю на тебе!
4Ради Бога хвалити му слово його: на Бога вповаю, не побоюся; що заподїє менї тїло?
5Цїлий день зневажають вони слова мої, всї думки їх на зло проти мене.
6Збираються, ховаються, мої пяти назирають, бо засїли на душу мою.
7Хиба в беззаконню спастись їм? Відкинь, Боже, у гнїві народи!
8Блуканнє моє залїчене в тебе. Збери сльози мої в посудину твою; чи не записані вони в тебе?
9Тодї відступлять вороги мої, в день, коли я покличу; знаю се, що Бог зо мною.
10В Бозї восхвалю слово, в Господї восхвалю слово.
11На Бога вповаю, не побоюся; що заподїє менї чоловік?
12Зо мною, Боже, обіти слюбовані перед тобою, віддам хвалу тобі.
13Ти бо збавив душу мою від смертї. Чи не спасеш і ніг моїх від спотикання, щоб ходити менї перед Богом в сьвітлї життя сього?
Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 — Public Domain. Where these translations come from.