Книга Йова

Йова 1: Йов представлений як бездоганний і праведний, у небесному суді його наміри ставляться під сумнів, він втрачає все.

Йова 2: тіло Йова уражається болючими виразками, він відмовляється прокляти Бога, троє друзів сидять з ним сім днів мовчки.

Йова 3: Йов проклинає день свого народження, уявляючи могилу як місце, де втомлені відпочивають.

Йова 4: Еліфаз говорить першим, висловлюючи переконання, що невинні не гинуть, звертається до нічного видіння.

Йова 5: Еліфаз закликає Йова принести справу Богові, обіцяє, що той, хто приймає виправлення, буде захищений і відновлений.

Йова 6: Йов відповідає, що його мука переважила б пісок морів, порівнює друзів з потоками, що пересихають вчасно.

Йова 7: Йов порівнює людське життя з примусовою працею, безсонний і виснажений, просить Бога відвернути погляд.

Йова 8: Білдад наполягає, що Бог не спотворює правосуддя, порівнює безбожного з папірусом, що в'яне без води.

Йова 9: Йов погоджується, що ніхто не може бути визнаний правим у справі проти Бога, бажає посередника.

Йова 10: Йов вирішує говорити вільно й просить Бога назвати звинувачення, благає про полегшення перед землею мороку.

Йова 11: Цофар бажає, щоб Бог розкрив приховану провину Йова, обіцяє, що відкладення гріха принесе життя яскравіше полудня.

Йова 12: Йов з іронією відповідає, що мудрість помре з друзями, описує Бога, що позбавляє радників і суддів становища.

Йова 13: Йов відкидає друзів як нікчемних лікарів, сповнений рішучості відстоювати свою справу безпосередньо перед Богом.

Йова 14: Йов протиставляє зрубане дерево, що знову проростає, людині, яка лягає й не встає, запитує, чи можуть мертві жити.

Йова 15: Еліфаз знову звинувачує Йова в підриві благоговіння, малює портрет злочестивого, що живе в жаху.

Йова 16: Йов називає друзів жалюгідними утішителями, наполягає, що руки чисті, звертається до свідка на небесах.

Йова 17: Йов каже, що дух його зламаний і могила готова, запитує, хто дасть заставу за нього.

Йова 18: Білдад скаржиться, що Йов ставиться до них як до худоби, малює кінець злочестивого чоловіка.

Йова 19: Йов протестує, що всі відвернулися від нього, проголошує, що його викупитель живий, і він побачить Бога.

Йова 20: Цофар відповідає, що торжество злочестивого коротке, багатство не приносить йому насолоди, небо й земля викривають його.

Йова 21: Йов вказує на звичайний досвід, злочестиві часто доживають до старості й сходять у могилу з миром.

Йова 22: Еліфаз вигадує конкретні звинувачення проти Йова, закликає його підкоритися Богові й відкласти неправду.

Йова 23: Йов бажає знайти Бога, щоб покласти перед ним свою справу, впевнений, що буде виправданий, а не розчавлений.

Йова 24: Йов перелічує жорстокість, що залишається безкарною, запитує, чому Бог не встановлює часів суду.

Йова 25: Білдад дає коротку промову про панування Бога, запитує, як людина може бути праведною перед ним.

Йова 26: Йов перевершує описи друзів, описуючи землю, що висить ні на чому, й море, втихомирене силою Бога.

Йова 27: Йов клянеться, що триматиметься своєї чесності, описує, що спіткає гнобителя, чиє багатство зметене, як сон.

Йова 28: поема слідує за шахтарями, що виносять на світло срібло й золото, потім запитує, де можна знайти мудрість.

Йова 29: Йов пригадує дні, коли Бог наглядав за ним, він рятував бідного й сироту й був шанований у брамі.

Йова 30: Йова висміюють у пісні, він кличе й не отримує відповіді, арфа звертається на звук жалоби.

Йова 31: Йов дає детальну клятву невинності, охоплюючи хіть, нечесні справи й ставлення до бідних, підписує свій захист.

Йова 32: Елігу гнівається, що Йов виправдовував себе, а друзі засудили його, не відповівши, каже, що вік не породжує мудрості.

Йова 33: Елігу доводить, що Бог говорить у снах і болю, посередницький посланець може повернути людину до світла життя.

Йова 34: Елігу захищає правосуддя Бога, доводячи, що Всемогутній не виявляє упередженості до князів над бідними.

Йова 35: Елігу доводить, що людська праведність нічого не додає Богові, пригнічені часто кричать від болю, а не звертаються до Творця.

Йова 36: Елігу представляє страждання як навчання, що відкриває вухо, звертається до величі Бога в дощі й хмарах.

Йова 37: промова Елігу закінчується благоговінням перед бурею, грім є голосом Бога, він робить висновок, що Бог не гнобить.

Йова 38: Бог відповідає Йову з вихору питаннями, запитує, де був Йов, коли закладалася земля.

Йова 39: питання продовжуються через дикий світ, гірські кози, дикий осел і бойовий кінь, яким ніхто не керує.

Йова 40: Бог кидає виклик Йову відповісти, вказує на Бегемота, істоту величезної сили, яку створив поряд з ним.

Йова 41: Бог докладно описує Левіафана, чия луска щільно закрита, наче печать, і запитує, хто міг би стати перед Творцем.

Йова 42: Йов кається в поросі й попелі, Бог відновлює його добробут удвічі, даючи довге життя серед дітей і онуків.