Посланнє Сьв. Апостола Павла До Римлян

Римлян 1: Павло представляє євангелію як силу Бога для спасіння, творіння розкриває реальність Бога.

Римлян 2: Павло застерігає моральних критиків, що засудження інших не захищає від неупередженого суду Бога.

Римлян 3: Павло робить висновок, що юдеї й погани однаково під гріхом, праведність Бога відкрита через віру в Ісуса.

Римлян 4: Авраам був визнаний праведним через віру перед обрізанням, обітниця залежить від благодаті, а не закону.

Римлян 5: віруючі виправдані вірою, мають мир з Богом, Павло протиставляє провину Адама послушному дару Христа.

Римлян 6: хрещення з'єднує віруючих зі смертю й воскресінням Христа, вони закликані пропонувати себе Богові.

Римлян 7: Павло пояснює, що віруючі померли для попередньої юрисдикції закону, щоб служити в Дусі.

Римлян 8: немає засудження для тих, хто в Христі, Дух приносить життя, всиновлення й впевнену молитву.

Римлян 9: Павло висловлює глибоку скорботу за Ізраїль, образ гончаря підтверджує божественну свободу.

Римлян 10: Христос є метою закону для праведності кожного, хто вірить, спасаюче слово близьке в серці й сповіданні.

Римлян 11: Павло наполягає, що Бог не відкинув Ізраїль, погани-віруючі прищеплені до маслини Ізраїля.

Римлян 12: Павло закликає віруючих принести все своє життя в поклонінні й перетворитися через оновлений розум.

Римлян 13: Павло закликає до відповідальної поведінки щодо влад, кожна заповідь зібрана в любові до ближнього.

Римлян 14: розбіжності щодо їжі й святих днів не мають ставати підставою для зневаги чи суду.

Римлян 15: сильні мають нести слабких, слідуючи прикладу самовіддачі Христа, Павло пояснює свою місію.

Римлян 16: Павло хвалить Фіву й вітає визначну мережу жінок і чоловіків, що працюють і служать разом.