Псальма 42
Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905
Огляд розділу
Псалом 42 порівнює духовну тугу зі спрагою оленя в посушливій країні. Сльози, глузування, пам'ятні свята, ревучі водоспади й внутрішнє сум'яття неодноразово відповідаються закликом душі знову сподіватися й хвалити.
ТугаВигнанняПлачНадія
1Проводиреві хора. В науку синам Корея, псальма Давидова. Як жагне ланя води з потока, так багне душа моя до тебе, Боже!
2Душа моя жадає Бога, живого Бога; коли ж прийду і явлюся перед лицем Божим?
3Сльози мої в день і в ночі хлїбом менї стали; цїлий бо день говорять до мене: Де Бог твій?
4Про се згадуючи, виллю передо мною серце моє, як ійшов я серед громади, простував з ними до Божого дому з піснями радостї і хвали — торжествуюча громада.
5Чому хиляєшся, душе моя, і затревожилась в мене? Вповай на Бога! Бо я буду ще прославляти його за спасеннє лиця його.
6Боже мій, душа моя хиляється в мене; тому спогадав я тебе із землї Йорданської і Гермонської, з гори Мізгар.
7Глибінь кличе до глибинї при шумі поводї твоєї; всї филї твої і пруди твої ринули понад мене.
8В день явить Господь милість свою, а в ночі буде пісня його від мене, молитва до Бога життя мого.
9Скажу до Бога, скелї моєї: Чому забув єси мене? Чому ходжу сумуючи задля ворожої тїсноти?
10Наче костї мої торощать, коли вороги мої ругаються з мене, кажучи цїлий день до мене: Де ж твій Бог?
11Чого хилишся душе моя, і чого тревожишся в менї? Вповай на Бога! Буду бо ще прославляти його, спасеннє лиця мого й Бога мого.
Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 — Public Domain. Where these translations come from.