Псальма 39
Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905
Огляд розділу
Псалом 39 бореться з тим, коли мовчання мудре, а коли горе має говорити. Коротке життя нагадує минущий подих і тінь, роблячи накопичене багатство непевним і повертаючи найглибшу надію псалмоспівця до Бога.
СмертністьМоваНадіяСмирення
1Проводиреві хора, Ідутунові, псальма Давидова. Сказав я: Буду пильнувати дороги моєї, щоб не согрішити язиком моїм, забезпечу уста мої, як довго беззаконник передо мною.
2Я онїмів в мовчанню; я мовчав про добро, і біль мій заворушився.
3Серце в менї загорілось, від думок моїх огонь займився; я сказав язиком моїм:
4Вияви, Господи, конець мій і міру днїв моїх, яка вона, щоб я знав, як довге життє менї.
5Бач, долонею відміряв єси днї мої, і вік мій, як нїщо, перед тобою; марна постать всякий чоловік, що стоїть на землї.
6Як тїнь, ходить чоловік; даремне він побивається; він громадить та й не знає, хто збирати буде.
7І чого ж я тепер дожидаю, Господи? Моя надїя на тебе!
8Спаси мене від всїх переступів моїх, не віддай мене на глум лихим людям.
9Онїмів я, не отвираю уст моїх, бо ти се вчинив єси.
10Одверни від мене твою кару! Я пропадаю від замахів руки твоєї.
11Коли ти караєш чоловіка за несправедливість, то як павутину розриваєш те, чого йому бажається; оттак, як подих той, всї люде.
12Почуй молитву мою, Господи, і вислухай прошеннє моє; не мовчи на мої сльози! Бо я прохожий перед тобою і чужинець, як всї батьки мої.
13Дай полекшу, нехай прийду до сили; перше нїм зійду з того сьвіта, і більше не буду!
Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 — Public Domain. Where these translations come from.