Посланнє Сьв. Апостола Павла До Жидів

Жидів 1: попереднє мовлення Бога через пророків досягає кульмінації в Сині, представленому вищим за ангелів.

Жидів 2: читачі мають звертати пильну увагу на послання спасіння, Ісус поділяє людську смертність і страждає заради інших.

Жидів 3: Ісус вартий більшої честі, ніж Мойсей, розділ застерігає через невдачу Ізраїля в пустелі не робити серця жорсткими.

Жидів 4: обітниця входу в спокій Бога залишається, великий первосвященик запрошує до впевненого наближення.

Жидів 5: первосвященик покликаний Богом і ніжно ставиться до слабкості, священство Христа пов'язане з Мелхиседеком.

Жидів 6: автор закликає до руху до зрілості, тверезо застерігає проти відпадання, обітниця Бога дає надію, наче якір.

Жидів 7: зустріч Мелхиседека з Авраамом ілюструє особливе священство, Ісус тримає постійну посаду й заступається.

Жидів 8: центральним пунктом є первосвященик, що служить у справжньому небесному святилищі, посередничить кращому завіту.

Жидів 9: перший завіт мав впорядковане земне святилище, Христос входить у більше святилище й вирішально розправляється з гріхом.

Жидів 10: повторювані жертви не можуть усунути гріх, послушна жертва Христа ефективна й повна.

Жидів 11: віра дає впевненість щодо невидимих реальностей, багато хто довіряв обітниці Бога й діяв вірно.

Жидів 12: віруючі мають бігти з витривалістю, дивлячись на Ісуса, вдячно поклонятися в непохитному царстві.

Жидів 13: заключні заклики закликають до тривалої любові, гостинності й взаємної підтримки.